Сунки – село, центр сільської ради. Розташоване за 9 км від районного центру міста Сміла та за 12 км від вузлової станції ім. Т.Г.Шевченка.
  Площа населеного пункту – 812 га.
  Кількість населення – 1290 осіб, дворів – 634.
  Існує декілька версій щодо походження назви села. Перша з них: від назви річки Сунка (від тюркського «су» - «вода»); друга – пояснюється особливостями рельєфу місцевості, яка зсувалася; і третя, найвірогідніша, - від слова «сун», що в давньоруській мові організовано «вежа».
  Стоянки первісної людини на території села відносяться до епохи нижнього палеоліту. Сліди тривалих поселень простежуються і в епохи мезоліту та неоліту, а також у добу ранньої бронзи. Тоді тут проживали місцеві східнослов’янські племена вогневіризольники. На початку ХІХ ст. село Сунки належало відомому герою Вітчизняної війни 1812 р. генералу Раєвському, в середині ХІХ ст. – С.Н. Раєвській, у 1900 році – поміщиці княгині Н.Г.Яшвіль.
  Під час голодомору 1932-1933 років, за неповними даними, померло 729 жителів села.
  У роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.) у селі розстріляно 26 мешканців. Більше 400 жителів воювало на фронтах, 339 з них не повернулися з поля бою. За мужність та героїзм відзначені 284 жителів села Сунки.
  У післявоєнні роки приклад сумлінної праці показували В.Ігнатенко, І.Дем’яненко, М.Середа, Г.Ключка, Г.Гумененко, М.Киченко, Г.Романенко.
  На сьогоднішній день у селі функціонують загальноосвітня школа, Будинок культури, 2 бібліотеки, дитячі ясла, лікарня, 5 магазинів.
  На території села зареєстровані такі виробничі товариства: «Нутрімед» (А.М.Гнатенко), «Фармаплант» (І.М.Ткаченко), «Ксенія» (В.Л.Мамаєнко) та «Еліта» (Г.Чорнобривченко).
  Село пишається династіями гончарів: Дем’яненків, Гнатенків, Мартиненків, Дорошенів, Ткаченків, Луценків та ін.
  У 80-х роках у селі працював визначний майстер гончарної справи Іван Сергійович Сухий.
  Роботи майстринь-вишивальниць представлені на виставках у Києві, Москві, Петербурзі і навіть у Парижі. За це майстрині неодноразово отримували грамоти і медалі Серед них – Максименко Параска Дементіївна.
  На жаль, ці промисли нині в селі занепали.

О.В.Романенко